Щоб бути професіоналом у будь якій сфері, потрібно постійно
удосконалювати свої знання, практикувати вміння, приділяти час для
розвитку. Так само і в християнському житті. Недостатньо просто вірити.
Потрібно робити впевнені кроки до глибшого пізнання Господа, довіряти
Господу. Бути його доброю дитиною, яка прагне осягнути вічне життя.
В контексті зближення з Богом, ми часто можемо почути визначення
“аскеза”. Але що означає це слово і як воно може допомогти нам стати
ближчими до Бога та зміцнити свою духовність.
Походження
Слово “аскеза” походить від давньогрецького терміна «ασκεσις» (askesis), що означає «вправа», «навчання» або «тренування». Первісно, у часи античності, це поняття використовувалося для позначення фізичних вправ атлетів, які готувались до змагань. Климент Александрійський, отець Церкви, який народився у другому столітті нашої ери, запозичив ідею аскетизму. Він вніс релігійний елемент у типове для філософів розуміння аскетизму як духовного та морального виховання. Аскеза – це часткове обмеження конкретного фрагменту твого життя. Тренування, що усуває перешкоди на шляху до релігійного розвитку та водночас загартовує силу волі. Це свідоме, відповідальне самообмеження задля духовного зростання та дисципліни. Наголошуючи ще раз на тому, що це добровільне рішення, не можна вважати певні обставини життя, брак деяких суспільних благ та примусові обмеження аскезою.
“Ніщо не є важчим і ніщо не вимагає сильнішого характеру, ніж публічно протистояти загальній думці й сказати “ні” голосно та чітко”, – німецький письменник Курт Тухольський (1880 – 1935).
Мета
Аскеза це не покарання, а рішення для того, щоб стати сильніше. Це ознака того, що людина може тверезо керувати своїм життям і матеріальними речами, а не вони нею. Це відчуття міри і повноти без зайвого шуму. Таке обмеження не обов’язково повинно бути чимось масштабним і великим. Достатньо і малих щоденних виборів для зміцнення віри. Наприклад: піст або утримання від певної їжі, молитва, духовні вправи, адорація, діла милосердя, волонтерство, покута, паломництва, скорочення використання соціальних мереж, телевізора або інтернету. Аскетизм не є чимось надзвичайним. Це наш щоденний вибір молитов, читань та сакраментальних практик, через які ми виражаємо свою любов до Бога та водночас зміцнюємо її. Християнське життя – це постійна боротьба за небесне царство. Тому такі практики покликані розвивати та зміцнювати моральну витривалість, а їхньою метою є християнська досконалість, що веде до єднання з Богом.
Перешкоди та слабкості
Оскільки людська природа ослаблена гріхом і схильна до зла, цієї мети можна досягти лише співпрацюючи з Божою благодаттю та долаючи власні слабкості. З усіх істот люди найбільш схильні до самообману. Легко переконати себе, що “я володію собою”, контролюю свої думки, бажання та емоції. Ми можемо роками жити в ілюзії і не помічати, що матеріальні речі повністю полонили нас. Але насправді, свобода – не означає мати все. Свобода тісно пов’язана із внутрішнім порядком. Вона є фундаментальною умовою для досягнення будь-якої мети. Коли в нашому житті панує хаос, ми не знаємо, куди йдемо, і часто не знаємо, чого насправді бажаємо. Наприклад, розглянемо постаті святих, які мали певну аскезу у своєму житті або відмовлялися від чогось.
Приклади з життя
Святий Франциск Асизький був прикладом монаха, який внутрішньо зрікшись світу, залишається у ньому, щоб закликати людей до миру. Публічно відмовившись від спадщини батька, повернувши йому навіть одяг, обрав жебрацьке життя. Він поглибив ідею бідності та закликав людей до покаяння та стриманого способу життя.
“Почни робити необхідне, потім можливе і раптом побачиш, що вже
робиш неймовірне”, – Святий Франциск Асизький.
Свята Клара Ассізька вела радикально бідний, споглядальний спосіб життя,
заснований на повній довірі Богові, молитві та суворому дотриманні
бідності. Засновниця ордену кларисок, вона присвятила себе служінню
відмовившись від власності.
“Нехай вас не турбує гамір світу, який минає, немов тінь”, – свята
Клара Асизька.
Це лише маленька частина прикладів людей, які в певний спосіб
пожертвували собою заради Христа. Кожна людина сама вирішує, на що
вона здатна і що може зробити для того, щоби осягнути небесне царство. У
кожного може бути щось різне, але воно однаково потребуватиме часу,
старань та сили волі.
