Конференція, організована Конгрегацією у справах канонізації Святих під назвою «Святість в історії», відбулася 19–21 жовтня в актовій залі Патристичного інституту «Августиніанум». Під час зустрічі тему святості розглянули з різних аспектів, зокрема: гармонія між богослов’ям, історією та святістю; документальні й архівні дослідження; огляд святих із різних країн світу, які змінили хід історії; іконографія як історичне джерело, що свідчить про святість і вшанування святих; постаті святих у столітті розвитку соціального вчення Церкви; як «розповідати про святих».

Кардинал-префект Марчелло Семераро відкрив і завершив конференцію ґрунтовними заувагами. Важливою подією, що увінчала її роботу, стала аудієнція, яку Папа Лев XIV надав учасникам зустрічі.

Як змінювалося уявлення про святість упродовж історії?

Щоб спробувати відповісти на це запитання, насамперед необхідно розрізняти «канонізовану святість» і те, що Папа Франциск із дивовижною проникливістю назвав

Конференція, організована Конгрегацією у справах канонізації Святих під назвою «Святість в історії», відбулася 19–21 жовтня в актовій залі Патристичного інституту «Августиніанум». Під час зустрічі тему святості розглянули з різних аспектів, зокрема: гармонія між богослов’ям, історією та святістю; документальні й архівні дослідження; огляд святих із різних країн світу, які змінили хід історії; іконографія як історичне джерело, що свідчить про святість і вшанування святих; постаті святих у столітті розвитку соціального вчення Церкви; як «розповідати про святих».

Кардинал-префект Марчелло Семераро відкрив і завершив конференцію ґрунтовними заувагами. Важливою подією, що увінчала її роботу, стала аудієнція, яку Папа Лев XIV надав учасникам зустрічі.

Як змінювалося уявлення про святість упродовж історії?

Щоб спробувати відповісти на це запитання, насамперед необхідно розрізняти «канонізовану святість» і те, що Папа Франциск із дивовижною проникливістю назвав «святістю по-сусідству». На нас чекає приємний сюрприз, коли ми потрапимо до Раю і побачимо там безліч людей, яких не канонічний процес, а доброта й милосердя Бога Отця, схиленого до Своїх «малих», визнали святими!

Якщо ж говорити про «канонізовану святість», то схематично можна виокремити кілька етапів. Перший — це доба святих мучеників (апостолів, багатьох Пап і єпископів, а також мирян, зокрема святих Перпетуї та Феліцити). Вона охоплює перші три століття християнської ери, позначені переслідуваннями, які випробовували віру учнів Христа.

Після визнання християнської віри імператором Костянтином розпочалася епоха великих святих монахів, ченців і черниць. Серед перших варто згадати Мартина й Пахомія, а згодом на Заході — Бенедикта. Лише в новітній час Церква почала приділяти більше уваги постатям святих мирян і мирянок. Промовистим явищем стало також визнання святості дітей та підлітків.

У своїй промові під час спеціальної аудієнції для учасників конференції Папа Лев XIV звернув увагу на те, «як історична й культурна еволюція на різних етапах впливає на саме поняття святості». Він додав: «З плином часу може змінюватися і профіль святих: не для того, щоб відповідати стереотипам певної епохи, а щоб осмислювати конкретний життєвий досвід крізь призму пережитого Євангелія. Саме тому дуже важливо розглядати свідчення святого чи святої в контексті епохи, в якій вони жили».

Як розвивалися історичні та документальні дослідження святості?

Як нагадав Святіший Отець у своїй короткій, але змістовній промові, «саме авторитетний історик, Папа Пій XI, заснував тодішню “Історичну секцію” при Священній Конгрегації обрядів, відкривши справи святих для застосування спеціального історико-критичного методу». Це сталося 6 лютого 1930 року.

Відтоді значення історичних досліджень у справах святих постійно зростало. Вони стали невідємною частиною всіх беатифікаційних і канонізаційних процесів, як це передбачено Апостольською конституцією святого Йоана Павла II Divinus perfectionis magister від 25 січня 1983 року та Інструкцією Sanctorum Mater, затвердженою Папою Бенедиктом XVI 22 лютого 2007 року.

Папа нагадав, що «праця історичної комісії на дієцезіальному рівні, а також доповідачів і консультантів Дикастерії у так званих “давніх справах” відіграє надзвичайно важливу роль».

У цьому контексті варто звернути увагу на одне важливе уточнення, яке зробив Лев XIV: «У справах святих використовують інструменти, властиві історичним дослідженням, хоча їхньою метою є не написання історичних праць, а виявлення зразковості, духовності та слави святості кандидатів до прославлення на вівтарях».

Як розуміти святість сьогодні?

Відповідаючи на це запитання, знову наведу слова Папи Лева XIV: «Необхідно замислитися над тим, як присутність і свідчення святих змінили історію. Осяяні благодаттю, вони вміли прислухатися до закликів свого часу, поєднуючи віру та історію і присвячуючи своє життя розбудові нової дійсності Божого Царства».

Особливо промовистою є його заключна оцінка: «Історія світу без святих чоловіків і жінок була б незмірно біднішою, тобто менш людяною».

Насамкінець варто згадати також слова вдячності, які Папа висловив членам Дикастерії та численним присутнім постуляторам: «Дорогі друзі, […] дякую вам, адже своєю працею ви допомагаєте виявляти цю прекрасну дійсність» — святість, присутню в Божому народі.

Цю статтю вперше опублікувало ACI Stampa — італомовна інформаційна агенція, що належить до медіасім’ї EWTN. Перекладено та адаптовано EWTN Україна.

. На нас чекає приємний сюрприз, коли ми потрапимо до Раю і побачимо там безліч людей, яких не канонічний процес, а доброта й милосердя Бога Отця, схиленого до Своїх «малих», визнали святими!

Якщо ж говорити про «канонізовану святість», то схематично можна виокремити кілька етапів. Перший — це доба святих мучеників (апостолів, багатьох Пап і єпископів, а також мирян, зокрема святих Перпетуї та Феліцити). Вона охоплює перші три століття християнської ери, позначені переслідуваннями, які випробовували віру учнів Христа.

Після визнання християнської віри імператором Костянтином розпочалася епоха великих святих монахів, ченців і черниць. Серед перших варто згадати Мартина й Пахомія, а згодом на Заході — Бенедикта. Лише в новітній час Церква почала приділяти більше уваги постатям святих мирян і мирянок. Промовистим явищем стало також визнання святості дітей та підлітків.

У своїй промові під час спеціальної аудієнції для учасників конференції Папа Лев XIV звернув увагу на те, «як історична й культурна еволюція на різних етапах впливає на саме поняття святості». Він додав: «З плином часу може змінюватися і профіль святих: не для того, щоб відповідати стереотипам певної епохи, а щоб осмислювати конкретний життєвий досвід крізь призму пережитого Євангелія. Саме тому дуже важливо розглядати свідчення святого чи святої в контексті епохи, в якій вони жили».

Як розвивалися історичні та документальні дослідження святості?

Як нагадав Святіший Отець у своїй короткій, але змістовній промові, «саме авторитетний історик, Папа Пій XI, заснував тодішню “Історичну секцію” при Священній Конгрегації обрядів, відкривши справи святих для застосування спеціального історико-критичного методу». Це сталося 6 лютого 1930 року.

Відтоді значення історичних досліджень у справах святих постійно зростало. Вони стали невідємною частиною всіх беатифікаційних і канонізаційних процесів, як це передбачено Апостольською конституцією святого Йоана Павла II Divinus perfectionis magister від 25 січня 1983 року та Інструкцією Sanctorum Mater, затвердженою Папою Бенедиктом XVI 22 лютого 2007 року.

Папа нагадав, що «праця історичної комісії на дієцезіальному рівні, а також доповідачів і консультантів Дикастерії у так званих “давніх справах” відіграє надзвичайно важливу роль».

У цьому контексті варто звернути увагу на одне важливе уточнення, яке зробив Лев XIV: «У справах святих використовують інструменти, властиві історичним дослідженням, хоча їхньою метою є не написання історичних праць, а виявлення зразковості, духовності та слави святості кандидатів до прославлення на вівтарях».

Як розуміти святість сьогодні?

Відповідаючи на це запитання, знову наведу слова Папи Лева XIV: «Необхідно замислитися над тим, як присутність і свідчення святих змінили історію. Осяяні благодаттю, вони вміли прислухатися до закликів свого часу, поєднуючи віру та історію і присвячуючи своє життя розбудові нової дійсності Божого Царства».

Особливо промовистою є його заключна оцінка: «Історія світу без святих чоловіків і жінок була б незмірно біднішою, тобто менш людяною».

Насамкінець варто згадати також слова вдячності, які Папа висловив членам Дикастерії та численним присутнім постуляторам: «Дорогі друзі, […] дякую вам, адже своєю працею ви допомагаєте виявляти цю прекрасну дійсність» — святість, присутню в Божому народі.

Цю статтю вперше опублікувало ACI Stampa — італомовна інформаційна агенція, що належить до медіасім’ї EWTN. Перекладено та адаптовано EWTN Україна.